Є такі справжні історії, які занадто справжні, тобто мозок не дуже хоче в них вірити і пропонує відразу вважати за вигадку. Якщо такий сюжет зустрінеться в кіно, хочеться відразу сказати — ну досить вже вигадувати, не буває так. Насправді — буває. І, що характерно, буває не те щоб рідко.
У 50-60х роках в Америці двічі падали ядерні бомби на житлові райони. Випадково, ясна річ. І ангел-охоронець, здається, там точно поруч летів, тому що без жертв. Але історії сильно моторошні.
11 березня 1958 бомбардувальник B-47E ВПС США летів на навчання з міста Саванна, штат Джорджія в Англію. На борту у нього була бомба Mark 6, потужністю 30 кілотонн. Під час польоту пілот зафіксував проблеми в бомбовому відсіку і пішов перевіряти. Проблема була в стопорному шифту бомби (locking pin). Шукав його капітан Брюс Кулка, шукав і ніяк не знаходив. Вирішив підстрибнути, подивитися на бомбу зверху. Будучи людиною невисокою, шукав за що б ухопитися, щоб краще розгледіти. Вхопився за важіль екстреного скидання бомби.
Бомба, підкоряючись механізму, гепнулася на дверцята (так це називається?) бомбового відсіку, а зверху на неї впав бравий капітан. Під вагою у 3 тонни, дверцята не витримали і розкрилися. Капітан полетів за бомбою вниз, але дивом за щось зачепився і зміг залізти назад у літак. Через кілька секунд літак хитнуло від вибухової хвилі.
Страшно?
Бомба впала на сад житлового будинку та вибухнула. На щастя для всіх, вибухнула лише звичайна вибухівка, утворивши кратер 10 метрів завглибшки і 15 метрів завширшки. До вибуху там був дитячий будиночок і город. Дивом ніхто не загинув і таким же дивом не сталося ядерного вибуху — бомбу везли в розібраному стані і її «ядерна частина» залишилася в літаку.
Друга історія вже не така кінематографічна, але зате куди більш страшна. 24 січня 1961 після дозаправки в повітрі почав розвалюватися бомбардувальник B-52G. З восьми членів екіпажу зуміли вистрибнути з парашутами п’ятеро, троє загинули. На борту було дві термоядерні бомби Mark 39 (3,8 мегатонн). Одна благополучно опустилася на землю на парашуті, а от у другої парашут не спрацював і вона на дикій швидкості врізалася в землю.
Коли через багато років Роберта Макнамара (міністра оборони США у ті роки) запитали наскільки близька тоді була бомба до детонації, він відповів, що з семи етапів, через які проходить бомба перед вибухом, пройдено було шість і штат Південна Кароліна від ядерного вибуху врятувало лише чудо.
Мда, за что боролись, на то и напоролись.. Американцам еще повезло, в отличие от Хиросимы(
Американцы сами виноваты …и вообще они допрыгаются в свези с тем как ведут себя в данный момент.
Да, это конечно им повезло. Если бы она была всборе это все кончилось намного хуже. Я считаю что они делают правильно перевозя их в разобраном состоянии.